Жил один хитрец, торговлей промышлявший,
Пригласили его сделку совершить.
А точней - корову, еле ковылявшую,
Так продать, чтоб еще прибыль получить.
Согласился, хоть и дело было сложное.
И во время этой сделки без конца
Он подмигивал украдкой, осторожно,
Двум участникам, смущая их сердца.
Спустя время, с продавцом коровы встретился,
Ну и тот давай его благодарить -
До сих пор, никак, мол, мне не верится,
Что я смог такие деньги получить.
А хитрец: "Я показать тебе хотел тогда -
За корову нужно больше бы просить,
Да народу было много, вот беда -
Покупателя-то не приворожить".
И потом хитрец встречает покупателя,
Тот, воздевши руки к небу, голосит:
"Не встречал такого я "доброжелателя",
Прогорел я! Не корова - просто стыд!"
Тут вздохнул хитрец, качая головою:
"Ах, как жалко, что не понял ты меня!
Я ж подмигивал, лицо прикрыв рукою,
Что корову покупать никак нельзя!"
Богданова Наталья,
Россия. Москва
Господь принял меня в семью Своих детей в 1999 году. Работаю врачом.
Несколько лет своими стихами говорю людям о любви Христа.
За все, что было, есть и, конечно, будет в моей жизни благодарю моего Спасителя! e-mail автора:bogdanova_n@list.ru
Прочитано 2654 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
